Земельні відносини а Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі — Земельний кодекс), Цивільним кодексом України (далі — Цивільний кодекс), справляння плати за землю — Податковим кодексом України (далі — Податковий кодекс).
З 2015 року плата за землю відноситься до місцевих податків і зборів та входить до складу податку на майно. У зв’язку з цим органи місцевого самоврядування отримали більшу самостійність у визначенні потреб у суспільних благах та пошуку ресурсів для їх надання.
Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування на заподіяну місцевому самоврядування рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.
Для плати за землю об’єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування. З визначеними щодо неї правами (стаття 79 Земельного кодексу). Згідно зі статтею 79 об’єктом цивільних прав земельна ділянка вважається після її формування. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексаціх, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу — база оподаткування земельним податком (пункт 271.1 статті 271 Податкового кодексу).
Відповідно до Закону України від 11 грудня 2003 року № 1378- IV ‘‘Про оцінку земель’’ (далі — Закон № 1378) нормативна грошова оцінка земельних ділянок — це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку та визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (стаття 13 Закону № 1378).
Управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, яким на сьогодні є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).
Податковий обов’язок виникає у платника податку з моменту настання обставин. З якими Податковий кодекс пов’язує сплату ним податку.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу).Оцінку земель та земельних ділянок здійснює Держгеокадастр.
Строком сплати податку та збору згідно зі статтею 31 Податкового кодексу визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу датою виникнення податкового обов’язку для власників землі та землекористувачів є день, у якому виникло право власності або право користування земельною ділянкою. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу). Право власності або право користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Оскільки одним з основних нормативно — правових актів, які регулюють земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс, то й сплачувати плату за землю суб’єкти господарювання повинні саме з дня урегулювання таких відносин.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Підстави припинення права власності або користування на земельну ділянку визначено статтями 140 та 141 Земельного кодексу.
ДПІ у Голосіївському районі
ГУ ДФС у м. Києві
21.04.2016
По поводу размещения пресс-релизов обращайтесь в отдел маркетинга:
e-mail: client@agroperspectiva.com тел.: +38 (044) 486-8119
