Аграрний сектор в умовах повномасштабної війни продемонстрував спроможність виробляти достатню кількість сировини та постачати харчі на внутрішній та зовнішні ринки.
Але новий сезон - нові виклики…
До великої війни за обсягами експорту Україна входила до п’ятірки найбільших експортерів зернових у світі, експортували майже 80% того, що виробляли, адже внутрішнє споживання зернових лише 20–25 %.
Україна постачала 10% світового експорту пшениці, понад 14% кукурудзи, 47% соняшникової олії.
Україна попри війну залишається ключовим постачальником зерна та соняшникової олії, з часткою понад 10% міжнародної торгівлі.
Україна знову вийшла в поле. Сіяти.
Весняна кампанія
Чотирнадцять областей розпочали посівну ярих культур. Станом на 14 березня в Україні засіяно 128,1 тис га зернових та зернобобових культур. З них - 12,9 тис га пшениці, 69,6 тис га ячменю, 41,5 тис га гороху та 3,7 тис га вівса. Найбільше посіяли аграрії таких областей: на Одещині - всього 43 тис га. З них 1 тис га пшениці, 23,3 тис га ячменю, 17,7 тис га гороху та 1 тис га вівса; у Миколаївській області - 1,1 тис га пшениці, 17,9 тис га ячменю, 12,6 тис га гороху та 0.5 вівса; у Тернопільській - 2,6 тис га пшениці, 10,4 тис га ячменю та 1 тис га гороху; у Дніпропетровській області - 2,3 тис га пшениці, 4,9 тис га ячменю та 1,69 тис га гороху; на Вінниччині - 2,8 тис га пшениці, 2,3 тис га ячменю та 2 тис га гороху; на Хмельниччині - 0,6 тис га пшениці, 2,8 тис га ячменю, 0,2 тис га гороху та 0,4 вівса.
Паралельно з посівною вже прогнозуємо врожай. Зокрема, УЗА оцінює потенційний врожай в 2024 році на рівні 76,1 млн тонн зернових та олійних. В той час як врожай 2023 року за оцінкою УЗА склав 82,6 млн тонн зернових та олійних. Поточний прогноз базується на середніх погодних умовах за останні 5 років, тому поліпшення чи погіршення даних умов навесні та влітку можуть внести свої корективи. Потенційне зниження врожаю в новому сезоні буде викликане скороченням посівних площ в основному під зерновими культурами через несприятливу цінову кон’юнктуру на світовому ринку та порівняно дорогу логістику експорту.
За таких умов, експорт в новому сезоні 2024/2025 може скласти близько 43,7 млн тонн. В поточному сезоні за оцінкою УЗА експорт зернових та олійних може сягнути 53,1 млн тонн зернових та олійних за умов безперешкодної роботи українського морського коридору та Дунайського шляху.
Врожай пшениці в 2024 році УЗА прогнозує на рівні 20 млн тонн (в 2023 - 22 млн тонн). Потенційний експорт пшениці в 2024/2025 МР може скласти близько 13 млн тонн з врахуванням того, що на початку сезону перехідні залишки складуть 2,4 млн тонн.
Врожай ячменю в 2024 за оцінкою УЗА може скласти 4,6 млн тонн (в 2023 - 5,8 млн тонн), а потенційний експорт в 2024/2025 МР можна очікувати на рівні близько 2 млн тонн (поточного сезону експорт ячменю прогнозується на рівні 2,5 млн тонн).
Очікування щодо врожаю кукурудзи в новому сезоні погіршуються через потенційне скорочення посівних площ під кукурудзою. Аграрії несуть збитки через надто низькі закупівельні ціни на неї, які обумовлені зниженням ціни на світовому ринку. Тож, УЗА оцінює прогноз врожаю кукурудзи на рівні 26,3 млн тонн, що на 3 млн тонн менше аніж минулого року - 29,6 млн тонн. При цьому потенційний експорт може скласти близько 20,5 млн тонн (в поточному сезоні експорт очікується на рівні 26 млн тонн).
Врожай соняшнику в 2024 можна очікувати на рівні 13,7 млн тонн (в 2023 - 14,2 млн тонн). Потенційний експорт може скласти до 250 тис. тонн (в поточному сезоні очікування 0,4 млн тонн), в той час як переробка соняшника на олію може сягнути майже 13,6 млн тонн. Цього сезону переробка сягне 13,5 млн тонн.
В 2024 році врожай ріпаку можна очікувати на рівні 4,2 млн тонн (в 2023 трохи більше як 4,3 млн тонн), при цьому експорт 2024/2025 МР може скласти як і в поточному сезоні - 3,6 млн тонн.
Щодо сої, то це чи не єдина культура, під якою аграрії можуть збільшити площі в силу її прибутковості в цьому році. Врожай сої можна очікувати в 2024 році на рівні 5,5 млн тонн (в 2023 - 4,9 млн. тонн). Потенційний експорт в 2024/2025 МР може сягнути 4 млн тонн (в поточному сезоні очікується на рівні 3,3 млн тонн).
Минулорічні результати
За результатами 2023 року експорт пшениці становить 16,1 млн тонн. Географія експорту - 65 країн, кукурудза - 26,2 млн тонн. Географія - 80 країн.
Соняшникова олія - 5,7 млн тонн. Географія - 130 країн світу.
Війна спровокувала погіршення продовольчої безпеки в Україні через порушені логістичні ланцюги, зруйновану інфраструктуру, господарства, виробництва, зменшення кількості виробленого продовольства на працюючих підприємствах. На червень 2023 сума прямих збитків, завданих агропромисловому комплексу України, складає 8,7 млрд дол. США (втрати, пов’язані зі знищенням та пошкодженням сільськогосподарської техніки, складають понад 4,7 млрд дол. США; втрати через знищення та крадіжки виробленої продукції оцінюються в 1,9 млрд дол. США). Непрямі втрати агропромислового комплексу оцінюються в 40,3 млрд дол. США.
За оцінками ФАО, через війну сільські домогосподарства в Україні зазнали близько 2,25 млрд дол. США збитків. З них близько 1,26 млрд дол. США збитків завдано в галузі рослинництва та 0,98 млрд дол. США - тваринництва. В Україні 25 % сільськогосподарських домогосподарств зупинили або зменшили обсяги виробництва продукції через війну, у прифронтових областях - 38%.
В умовах війни на кінець грудня 2023 аграрії намолотили зернових та зернобобових культур - 58,4 млн тонн, олійних культур - 20,8 млн тонн.
Ринок м’яса. Потреби внутрішнього ринку м’яса й м’ясопродуктів цілком забезпечено. Загалом споживання свинини, яловичини та м’яса птиці зросло з 54,1 кг у 2022 до 54,7 кг на 1 особу у 2023.
У середньому українці у 2023 споживали по 27 кг птиці та 7,4 кг яловичини на одну особу, у 2022 ці показники були 26,2 кг та 7 кг відповідно. При цьому споживання свинини зменшилось, у 2023 українці спожили 19,8 кг свинини на рік, тоді як у 2022 - 20,3 кг. Відповідно збільшилося і виробництво: м’яса птиці вироблено більше на 32 тис. тонн (1 млн 285 тис. тонн), яловичини - більше на 4 тис. тонн (272 тис. тонн). Нарощування власного виробництва дало змогу зменшити імпорт усіх трьох видів м’яса на 52 тис. тонн - до 108 тис. тонн.
Молочна галузь у сільськогосподарських підприємствах стабілізується. Виробництво молока с/г підприємствами у січні-грудні 2023 становило 2,807 млн тонн (2021 - 2,768 млн тонн), що на 6% більше, ніж за 2022.
Овочевий кошик. У 2023 в Україні було посіяно цибулі та моркви на 8,1% та 6,1% відповідно більше порівняно з 2022. Загальна площа під посадку капусти збільшилася на 1,7%. Площа посівів картоплі зросла на 2%, столових буряків - на 7%.
На початок листопада 2023 українські аграрії зібрали майже 29 млн тонн овочів, з них картоплі - 21,2 млн тонн, а також помідорів - 1,4 млн тонн, капусти - 1,3 млн тонн, цибулі - 877 тис. тонн, моркви - 810 тис. тонн, буряків - 766 тис. тонн, огірків - 681 тис. тонн, інших овочів - 1,3 млн тонн.
Попит споживачів на плодово-ягідні культури цілком забезпечено, хоча внаслідок війни втрачено 25% площ ягідників, 20% площ садів.
Вінницька, Чернівецька, Хмельницька, Дніпропетровська, Львівська та Полтавська області, які є найбільшими виробниками плодів та ягід, цілком спроможні забезпечити потреби в цій продукції.
Поступово відновлюється експорт.
За календарний 2023, за попередніми оцінками, експорт агропромислової продукції різних видів становить 67,5 млн тонн, що на 15% перевищує показник 2022 р.
Водночас експортний виторг у 2023 склав 21,9 млрд USD, що на 8% менше від показника 2022. Основна причина - падіння цін майже на всі види агропродукції та дорога логістика.
Нові виклики
Додаткові виклики в умовах повномасштабної війни наступні.
Дефіцит фінансових ресурсів для стабільного ведення господарської діяльності сільськогосподарських виробників, зокрема через зростання собівартості виробництва.
За результатами 2022 року 21% підприємств галузі сільського, лісового та рибного господарства спрацювали зі збитками (у 2021 - 11%).
Рівень рентабельності всієї діяльності у 2022 становив 14,1% (у 2021 - 37,8 %).
За результатами 2023 прогнозується, що виробництво трьох із п’яти основних культур залишиться збитковим.
Через падіння цін соняшник з прибуткової культури перетворився на збиткову. Збитковість виробництва пшениці збільшилася, попри зростання рівня врожайності, через зниження закупівельних цін. Збитки господарств від виробництва кукурудзи зросли більш ніж удвічі внаслідок зниження цін як на внутрішньому ринку України, так і в найближчих портах, а також збільшення логістичних витрат. Найменш рентабельною культурою серед основних видів зернових та олійних у жовтні 2023 був ячмінь.
Найнижчу рентабельність виробництва зернових та олійних культур мають малі фермерські господарства та прифронтові середні господарства. Малі господарства порівняно із середніми мають на 5–10% вищі виробничі витрати на всі види зернових та олійних культур, зокрема на закупівлю насіння, засобів захисту рослин та добрив.
Спрощення процесів сільськогосподарського виробництва, зменшення внесення добрив та засобів захисту рослин, що знижує врожайність сільськогосподарських культур та погіршує якісний склад земель. Нестача фінансування та потреба істотної економії спричинили зниження кількості внесених добрив на 50–60%.
За даними опитування Мінагрополітики влітку 2023, питання використання добрив залишається одним з найчутливіших.
Застосовувати їх у повному обсязі готові великі й середні виробники. Зокрема, унесення добрив очікують на вдвічі меншому за агрономічну потребу рівні (47%). Рівень очікуваного застосування засобів захисту рослин під урожай озимих 2024 прогнозують на 56% від потреби. Лише 10% респондентів готові застосовувати добрива на рівні 100% від потреби, засоби захисту - 18%.
Посилення кризових явищ у тваринництві, зокрема в м’ясо-молочній галузі. На січень 2024 поголів’я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств в Україні оцінювали у 2233,60 тис. голів, що на 3,3% менше від показника на січень 2023, у тому числі корів нараховували 1290,20 тис. голів (-4,9 %). Близько 29% тварин утримується на агропідприємствах, а 71% - в господарствах населення.
На підприємствах за останній рік поголів’я ВРХ скоротилося на 29,5 тис. голів (- 3,2 %), а кількість корів зменшилася на 20,7 тис. голів (- 5,5 %).
У господарствах населення за останній рік кількість ВРХ скоротилася на 44 тис. голів (- 3,3 %), а кількість корів зменшилася на 41,9 тис. голів (- 4,6 %).
Найуразливішими до викликів війни є господарства населення, де кількість тварин зменшується щомісяця. Аграрні підприємства виявилися стійкішими до викликів воєнного часу. Цьому сприяє в тому числі можливість релокації тваринницьких ферм у безпечніші місця, про що свідчить збільшення поголів’я у відносно безпечних регіонах України. Оскільки господарства населення є основними утримувачами ВРХ, зокрема корів, це призвело до загального спаду виробництва молока.
У 2023 р. господарства всіх категорій виробили близько 7,412 млн тонн молока-сировини, що на 5% менше проти 2022. Зокрема, скорочення надоїв у господарствах населення за 2023 становило 11% порівняно з попереднім роком. Попри те, що аграрні підприємства збільшили обсяги виробництва молока у 2023, поки що вони не в змозі цілковито перекрити це падіння.
Ще один виклик - дефіцит трудових ресурсів у сільськогосподарському виробництві. Унаслідок бойових дій частина працівників сільгосппідприємств та фермерів була вимушена не тільки припинити економічну діяльність в аграрному секторі, а й покинути власні домівки. За даними ФАО, понад 150 000 фермерів /працівників продовольчої системи безпосередньо постраждали від війни та/або були змушені мігрувати. У складному становищі опинилися дрібнотоварні виробники, які займалися вирощуванням сезонної продукції, відігравали важливу роль у забезпеченні зайнятості та доходів сільського населення. Вимушене переміщення населення, призов чоловіків до ЗСУ призводять до нестачі робочої сили та збільшення робочого навантаження на жінок.
Згідно з опитуванням асоціації «Свинарі України», 26% господарств, що взяли участь в опитувані, мають недостатню кількість основного виробничого персоналу свиноферм (технологи, ветеринари, оператори, керівники виробничих майданчиків), стільки ж відчувають дефіцит допоміжних працівників - слюсарів, електриків тощо. 48% респондентів відзначають брак персоналу не стільки у тваринництві, скільки у суміжних аграрних напрямах діяльності: водіїв, трактористів, механіків, агрономів.
Руйнування інфраструктури виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції та харчових продуктів. Ворог цілеспрямовано знищує зерносховища, продовольчі склади, логістичну інфраструктуру, а також ускладнює експортні постачання українського збіжжя, що знижує доходи агровиробників, а в умовах труднощів зберігання врожаю через брак електроенергії в осінньо-зимовий період 2022/2023 це призвело до псування агропродукції і навіть втрати її частини. Наразі сумарна ємність зруйнованих зерносховищ сягає 8,2 млн тонн, а ємність пошкоджених зерносховищ - 3,25 млн тонн потужностей одночасного зберігання.
Екологічні виклики. Через бойові дії та мінування території у 2022 сільгоспвиробники не могли використовувати до 30% полів для посіву (що сягало 5 млн га). У 2023 році 25% площ були непридатними для використання. Значних утрат земельним ресурсам та аграрному сектору завдало й руйнування Каховської ГЕС.
Якщо на загал, то аграрний сектор в умовах повномасштабної війни продемонстрував спроможність виробляти агросировину та постачати харчі на внутрішній та зовнішні ринки. Водночас виробництво сільськогосподарської продукції відбувалося при значних фінансових втратах через низькі ціни на основні культури на внутрішньому ринку, ускладнений експорт, обмежені можливості щодо відновлення матеріально-технічної бази, інфраструктурних об’єктів та повернення до обробітку земель, постраждалих унаслідок війни.
Замість післямови
Новий сезон переживемо. Попри скандал на кордоні, попри те, що торгувати з ЄС стане складніше, можливо навіть квоти знову введуть. Але так чи інакше, а думати треба про завтра, хоча за спиною досі війна.
Є потреба формування нової повоєнної моделі розвитку аграрного сектора зі збалансуванням його економічних та екологічних компонентів, що відповідатиме цілям сталого розвитку. Потрібне розширення асортименту експорту аграрної продукції. Насамперед це стосується збільшення частки готових харчових продуктів та напівфабрикатів у структурі вітчизняного експорту.
Вчені вважають, що фермерські та особисті селянські господарства можуть розглядатися як точки економічного зростання, що забезпечують життєдіяльність значної частки сільських територій та інтегрують навколо себе дрібні господарства населення.
Використано матеріали НІСД «Аграрний сектор України у 2023 році: складові стійкості, проблеми та перспективні завдання»
