Вапнування як один із видів хімічної меліорації грунтів використовується для зниження кислотності земель до рівня нейтральний або близько до нейтрального. Щорічна потреба в проведенні вапнування складає 1,35 млн. гектарів. Шкода, але попри значну екологічну і економічну ефективність вапнування, його обсяги з 1990 до 2015 року зменшились з 1564 тис. га до 88,1 тис. гектарів.
В профільному аграрному міністерстві кажуть, що вапнування є одним із важливих заходів по захисту, відтворенню та підвищенню родючості ґрунтів та щороку пропонують передбачати відповідні видатки в держбюджеті. Щоправда Мінфін не чує аграріїв, але Мінагрополітики вірить, що «вода камінь точить».
За даними ДУ «Держгрунтоохорона», в процесі агрохімічної паспортизації орних земель України було виявлено 3,7 млн. га кислих (17%) і 5,1 млн. га (24%) лужних ґрунтів
Мінагрополітики пропонує передбачити в Державному бюджеті на 2018 рік видатки за бюджетною програмою 2801170 «Фінансування заходів по захисту, відтворенню та підвищенню родючості ґрунтів» в сумі 350 млн. гривень. За рахунок передбачених коштів планується провести заходи на площі 500 тис. гектарів, з них:
вапнування кислих ґрунтів -350 тис. га;
гіпсування солонцевих ґрунтів — 150 тис. га;
Нейтралізація ґрунтового розчину за рахунок хімічної меліорації за даними наукових установ НАНУ забезпечує приріст урожаю в перерахунку на зерно в межах 3–3,5 ц/га, або 1200 -1400 грн/га.
Враховуючи різке зниження внесення в грунт органічних добрив до 0,6 тонн на 1 гектар, у зв’язку із зменшенням поголів’я худоби, щорічні втрати гумусу по Україні досягли 0,6–0,7 т/га.
Вартість проведення заходів по захисту, відтворенню та підвищенню родючості ґрунтів на 1 гектарі (за даними ДУ "Інститут охорони грунтів ) становить в середньому більше 1500 грн. на 1 гектар. Враховуючи можливості сільськогосподарських товаровиробників і актуальність та важливість проведення зазначених заходів розмір компенсації їх вартості за рахунок Державного бюджету України Порядком використання коштів передбачається в межах 40- 50%, а саме:
вапнування ґрунтів у розмірі 700 грн/га;
гіпсування — 700 грн/га;
Таке співвідношення розміру і вартості проведення зазначених заходів є оптимальним тому, що основною складовою вартості хімічної меліорації є вартість меліорантів ( в межах 200 грн./т) і їх транспортування — до 75%, для чого потрібно вишукати значні кошти до початку проведення робіт.
Таким чином, Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансування заходів по захисту, відтворенню та підвищенню родючості ґрунтів в сумі 350 млн. гривень коштів держбюджету, буде спрямовано на а проведення вапнування 245 млн. гривень, гіпсування ґрунтів 105 млн. гривень.
Економічний ефект від здійснення зазначених заходів очікується в межах 650 млн. гривень в рік.
Післядія здійснених заходів спостерігається протягом 3–5 років.
Разом з тим, подання вищезазначеного бюджетного запиту уже протягом п’яти останніх років не знаходить підтримки у Мінфіні. Який вважає, що зазначена проблема не являється загальнодержавною, а є проблемою товаровиробників, які повинні самостійно, за рахунок власних обігових коштів її вирішувати.
. На таких грунтах за умови зниження кислотності грунтів рН менше 5,5 проводиться вапнування.
Розподіл площ кислих ґрунтів (рН ≤ 5,5) у зоні Полісся
Аналіз ситуації за грунтово-кліматичними Зонами і областями показав, що кислі ґрунти найбільш поширені на Поліссі, в зоні дерново-підзолистих піщаних і супіщаних ґрунтів, де вони займають 37% орних земель. У структурі кислих ґрунтів Полісся чільне місце займають Чернігівська ‑ 33%, Житомирська — 23% та Рівненська — 14% області.
Переважна більшість кислих ґрунтів, поширена на Поліссі, і представлена в основному дерново-підзолистими ґрунтами різної гранулометрії з реакцією ґрунтового розчину (рН сольовий) від 4,4 до 5,5 одиниць. Вони займають тут близько 1,4 млн. га орних земель. Меншу площу в цій зоні серед орних земель займають оглеєні різновиди дернових опідзолених і дерново-підзолистих ґрунтів — біля 0,7 млн. га.
Унаслідок інтенсивної декальцинації, яка проявляється у зниженні вмісту в ґрунтах кальцію та магнію і зменшенні катіонної ємності, відбувається постійне підкислення чорноземів. Як наслідок цього, в зоні Лісостепу обстеженням виявлено 1,8 млн. га кислих ґрунтів або 25% від обстеженої площі. Лідером за їх поширенням в цій зоні є Вінницька область — 29% від загальної площі кислих ґрунтів у Лісостепу. На значних площах виявлено кислі ґрунти в Черкаській — 18% та Сумській — 12% областях.
Розподіл площ кислих ґрунтів (рН ≤ 5,5) у зоні Полісся
Наукові дослідження та практика проведення вапнування кислих грунтів свідчить про те. що цей агротехнічний прийом забезпечує:
· поповнення ґрунту кальцієм, як меліорантом, так і добривом, і нейтралізацію ґрунтової кислотності;
· створення більш комфортного екологічного середовища для росту і розвитку озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, цукрових буряків, ріпаку, конюшини, люцерни, які на сильно- та середньокислих ґрунтах знижують урожай на 19–39%;
· активізацію мікробіологічної діяльності, збільшуючи в складі ґрунтової біоти частку бактерій і зменшуючи частку грибів, що сприяє зниженню захворюваності рослин, посиленню азотфіксації ґрунтів як бульбочковими бактеріями, так і асоціативними та вільно існуючими азотобактерами;
· підвищення ефективності мінеральних добрив на 20–40%;
· покращення якості вирощеної продукції завдяки посиленню детоксикації ґрунтів, забруднених важкими металами, залишками пестицидів і радіонуклідами;
· коагуляцію колоїдів, поліпшення водно-фізичних властивостей, суттєве збільшення вмісту рухомих форм фосфору і нітратного азоту, зменшення залежності урожайності від погоди і т.д.
Крім цього, вапнування ґрунту в поєднанні із внесенням органічних добрив дає змогу оптимізувати реакцію ґрунтового розчину, наблизити її до нейтральної, що сприяє підвищенню ефективності добрив і агротехнічних прийомів вирощування.
Внесення в грунт вапнякових матеріалів дає змогу ,крім оптимізації реакції ґрунтового розвину, також використовувати їх , як джерело надходження кальцію, який являється після NPK є четвертим за значенням із 10 найважливіших мікроелементів у живленні рослин.
Позитивна дія проведення вапнування кислих грунтів забезпечує ефективний приріст урожаю сільськогосподарських культур.
За даними науковців НААН та агрономів-практиків, внесення вапнякових матеріалів в межах 4–6 тонн на 1 га на сильнокислих та середньокислих грунтах забезпечує приріст урожаю зернових (пшениця, ячмінь, жито) в межах 3–5 ц/га, кукурудзи на зерно 3–10 ц/га, гречки 1,5–3 ц/га, гороху 2–4 ц/га, картоплі 20–50 ц з гектара.
РОЗРАХУНОКпотреби у коштах на 2018 рік
№
за п/п |
Види ресурсів |
Од
вим. |
Всього потребує
хім. меліорації |
Обсяг робіт в 2018 році |
% |
Обсяг фінансової
підтримки
на гектар, гривень |
Потреба у коштах, тис. гривень |
1. |
Вапнування кислих ґрунтів |
тис. га |
3900 |
350 |
12,8 |
700 |
245000,0 |
2. |
Гіпсування солонцевих грунтів |
тис. га |
1400 |
150 |
10,7 |
700 |
105000,0 |
| |
ВСЬОГО |
х |
5300 |
500 |
|
х |
350000,0 |
Економічна ефективність здійснення заходів по захисту,
відтворенню та підвищенню родючості ґрунтів
Компенсація витрат сільгосппідприємствам з держбюджету
Захід |
Планується провести заходи на площі, тис. га |
Компенсація проведених заходів з держбюджету, грн/га |
Передбачається виділити на компенсацію витрат, тис. гривень |
Вапнування грунтів |
350,0 |
700 |
245000,0 |
Гіпсування грунтів |
150,0 |
700 |
105000,0 |
Разом |
308,3 |
Х |
350000,0 |
Очікувана віддача від здійснених заходів
Захід |
Планується провести заходи на площі, тис. га |
Прибавка врожаю від здійснених заходів, т/га |
Вартість 1 т зерна, гривень |
Всього очікувана ефективність від впроваджених заходів, тис. грн |
Вапнування грунтів |
350,0 |
0,325 |
4000 |
455000,0 |
Гіпсування грунтів |
150,0 |
0,325 |
4000 |
195000,0 |
Разом |
308,3 |
Х |
Х |
650000,0 |
Зазвичай, роботи з вапнування кислих грунтів в сільськогосподарських підприємствах розпочинаються з підготовки проектно-кошторисної документації, яку здійснює на замовлення землевласника або землекористувача ДУ "Інститут охорони грунтів України" та його центри в областях на основі даних агрохімічної паспортизації останнього туру обстежень.
Проектно-кошторисна документація передбачає проведення всіх етапів робіт з урахуванням побажань замовника , виходячи з його фінансових можливостей, включаючи контроль за якістю виконуваних робіт і ефективністю вапнування. Зазначена документація передбачає визначення потреби грунтів у вапнуванню на кожній окремі земельній ділянці (полі), встановлення форм і норму внесення вапнякових матеріалів, технології їх внесення та терміну їх дії, витрати на вапнування та техніко-економічні розрахунки.
До недавніх часів здійснення вапнування здійснювалось за рахунок коштів державного бюджету підрозділами "Укрсільгоспхімії", а на сьогодні силами замовниками або залученою технікою.
Якщо визначати місце внесення вапна в сівозміні то необхідно пам’ятати, що хімічний меліорант, внесений в повній нормі діє на протязі як мінімум всієї ротації. Головне в цьому питанні — це отримання найкращого ефекту від проведення вапнування у вигляді врожаю, тобто вносити вапнякові матеріали необхідно під культури, які найкраще реагують на цей прийом. В умовах Полісся це буде перш за все внесення вапняків під бобові трави, тобто покривні культури, попередники під озимі зернові, кормові коренеплоди, капусту.
Основною вимогою до внесення вапнякових матеріалів у грунт є рівномірне розсіювання їх по поверхні з послідуючим заробленням. Ця умова особливо важлива, якщо врахувати те, що післядія від внесення вапняків розраховується на роки і всілякі огріхи від неякісно виконаних робіт негативно впливатимуть на всі послідуючі сільськогосподарські культури. Наприклад, вапнякове борошно або доломіт краще всього вносити під оранку і при цьому після їх розсіювання необхідно спочатку їх заробити дисковою бороною або лущильником для кращого переміщування з грунтом.
Практика внесення цих вапнякових добрив в зимовий період може практикуватись у виключних випадках при суворому дотриманні наступних умов: по тонкому сніговому покриву, на вирівняних ділянках і в безвітряну погоду.
Разом з тим. необхідно зауважити, що останні наукові дослідження та розробки (ННЦ "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського), свідчать, що традиційний спосіб вапнування кислих грунтів, яка проводиться ізольовано від цілісної системи відтворення їх родючості, призводить до неефективного використання дефіцитних і дорогих ресурсів, що свідчить про її енерговитратність і нерентабельність, що не може задовільнити землекористувачів. Вченими цього провідного наукового закладу розроблено ряд наукових продуктів ,зокрема ( рН -buff), який апробований і дає можливість в автоматизованому режимі провести необхідні розрахунки для проведення корінної хімічної меліорації на грунтах зі "злісною кислотністю".
Серед багатьох існуючих технологічних рішень щодо вапнування кислих грунтів в останній час набуває технологія компенсаційної (підтримувальної меліорації та технологія локального окультурювання (меліорації) кислих грунтів, які викладені в науковій розробці ННЦ "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського" Хімічна меліорація грунтів (концепція інноваційного розвитку)
Підсумовуючи, за умов реформування земельних відносин в країні необхідно зважено підходити до вирішення проблемних питань вапнування грунтів, які повинні вирішуватись комплексно, що передбачає обов’язкове поєднання цього агротехнологічного прийому з внесення мінеральних та органічних добрив, відмову від традиційного способу внесення хімічних меліорантів та перехід до нових технологій.
Агроекологічна оцінка грунтів базується на комплексі показників ґрунтових характеристик серед яких важливе місце займає реакція ґрунтового розчину (рНН2O та рНKCl) і гідролітичній кислотності (Нг), в залежності від якого грунти мають кислотне або лужне середовище .
Головні причини формування кислого ґрунтового середовища такі: кліматичні умови (промивний водний режим), властивості материнської породи (кисла чи карбонатна) та антропогенні чинники (діяльність людини). Серед антропогенних факторів підкислення важливу роль відіграє застосування в значних обсягах фізіологічно- і хімічно кислих добрив, випадання кислотних опадів. Значної підкислювальної дії зазнає ґрунт унаслідок декальцинації: виносу кальцію урожаями та інфільтрації його з талими водами та зливовими опадами. На показник кислотності помітно впливає потепління клімату, що має місце в останні десятиріччя.
Підкислення супроводжується комплексним погіршенням фізичних, фізико-хімічних, агрохімічних і біологічних властивостей ґрунту, що проявляється у таких змінах:
· пептизації колоїдів, що зумовлює руйнування структури;
· пригніченні росту і розвитку кореневої системи, що позначається на зимостійкості та посухостійкості культур;
· зниженні окупності азотних і фосфорних добрив;
· пригніченні життєдіяльності азотфіксувальних вільно існуючих і бульбочкових бактерій, переважному розвитку грибної мікрофлори, внаслідок чого зростає ураження рослин грибковими хворобами;
підвищенні забур`яненості полів, оскільки більшість бур`янів витримують кислу реакцію ґрунтового середовища.
За ступенями кислотності ґрунти поділяють на відповідні класи — від дуже сильно кислих до нейтральних залежно від значення показника рН
Класи ґрунтів за реакцією ґрунтового розчину (рН)
Градація ґрунтів
за рН |
Область рН |
водного |
сольового |
дуже сильнокислі |
нижче 4,5 |
нижче 4,0 |
сильнокислі |
4,5–5,0 |
4,0–4,5 |
середньокислі |
5,0–5,5 |
4,5–5,0 |
слабокислі |
5,5–6,0 |
5,0–5,5 |
дуже слабокислі |
6,0–6,5 |
5,5–6,0 |
нейтральні |
6,5–7,0 |
6,0–7,0 |
За ступенем необхідності вапнування грунти можна об’єднати в такі групи:
Перша — рН 4,5 і нижче. Такі грунти потрібно вапнувати в першу чергу, що дає змогу підвищити врожайність деяких сільськогосподарських культур у два і більше разів (конюшина, капуста, люцерна , озима пшениця , кукурудза);
Друга — рН 5,5–4,6. Ця група грунтів потребує обов’язкового вапнування.
Третя- рН 6,5–5,6. Такі грунти, особливо на Поліссі підлягають вапнуванню в останню чергу, а необхідність вапнування посилюються в першу чергу при інтенсивному внесенні азотних мінеральних добрив і відповідним набором сільськогосподарських культур у сівозміні. Це пов’язано, насамперед з витратою кальцію на нейтралізацію фізіологічно вислих добрив (азотна група). За даними наукових установ , для нейтралізації 1 ц мінеральних добрив цієї групи необхідна така кількість карбонату кальцію , який є основою для проведення вапнування : аміачна селітра — 0,75 ц , карбаміду — 0,8 ц, аміачної води — 0,4 ц, аміаку безводного — 1,5 ц , сульфату амонію -1,2 центнера.
За реакцією на вапнування основні сільськогосподарські культури умовно поділяються на такі групи:
І група -люцерна, конюшина червона, капуста білокачанна, цукровий та кормовий буряк, коноплі, ріпак, які дуже чутливі до реакції ґрунтового розчину і потребують в ході вегетації його нейтрального , або слаболужного середовища ( рН 6,2–7,20 ) і дуже добре реагують на проведення вапнування
ІІ група : пшениця, ячмінь, кукурудза, горох та інші бобові культури, огірки, квасоля, соняшник, цибуля, часник, перець потребують середньокислого або нейтрального середовища ( рН 5,1- 7,0) і також добре реагують на внесення вапнякових матеріалів.
ІІІ група : жито, овес, гречка льон, помідори ( оптимальниі показники рН 5,0 — 7,0) і добре реагують на вапнування дуже кислих грунтів.
ІУ група картопля, люпин, щавель . соняшник, які легко переносять сильно та слабокисле середовище і майже не реагують ( за виключенням картоплі та люпину на проедене вапнування дуже кислих грунтів.
АГРО ПЕРСПЕКТИВА 6/2017
