Деградація землі охоплює майже 2 мільярди гектарів землі (яку 1,5 мільярда людей у всьому світі називають домом), що представляє економічну втрату в розмірі 10% від загального річного валового продукту. Проблем збільшується, оскільки кількість населення зростає, воно стає заможнішим та урбанізованим. Збільшення попиту на продовольство для забезпечення населення призводить до більш інтенсивного використання земельних ресурсів. Однак існують ефективні природоохоронні рішення, які уряди та громади можуть застосовувати для виробництва більшої кількості продуктів харчування, кормів та клітковини, зберігаючи землю для наступних поколінь.
Оскільки COVID-19 впливає на економіку та збільшує вразливість наших систем харчування, стає особливо важливим посилити здатність фермерів утримувати джерела продовольства та свої доходи, одночасно захищаючи здоров’я земельних ресурсів. Проекти ФАО, що підтримуються Глобальним екологічним фондом (GEF), ведуть боротьбу проти деградації земель, використовуючи арсенал стійких методів використання та управління землею, які надають можливість людям захищати свою землю, воду та спадщину, одночасно підвищуючи продуктивність.
У цьогорічний Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухою ми хочемо розповісти про трьох різних людей у трьох різних країнах, що покращують свої засобі для існування та виграють битву проти деградації земель за підтримки ФАО та ГЕФ.
Польова школа фермера щодо зрошення у Туреччині
Еміне Аккаш та її чоловік вже 20 років займаються сільським господарством, вирощуючи корми для худоби та боби для себе. Сім’я проживає на території закритого басейну Коньї, напівзасушливому регіоні Туреччини, який є більшим, ніж деякі країни світу. Він відомий як житниця Туреччини, але це також один із найсухіших регіонів Туреччини з обмеженою кількістю опадів протягом року. Сільськогосподарські громади чинять додатковий тиск на землю для збільшення сільськогосподарського виробництва, копаючи глибше, щоб знайти водні ресурси та швидко виснажують дорогоцінні ґрунтові води, що збільшує ризик та швидкість ерозії ґрунту та опустелення. Вплив сухих земель та меншої кількості води рік за роком впливав на продуктивність ферми Еміне, а також на її здатність годувати сім’ю з шести осіб та поголів’я худоби, від якого вони залежать.
Завдяки проекту «Стале управління землею та ведення кліматоорієнтованого сільського господарства», що здійснює Міністерство сільського господарства Туреччини за підтримки ФАО та ГЕФ, Еміне вивчає способи поліпшення врожаю своїх культур, уникаючи деградації земель, витрачання води та збільшення ризиків опустелювання. Завдяки Польовій школі фермера, фермерка вивчила стійкі та природоохоронні практики ведення сільського господарства, такі як ноу-тілл, що допомагає зберегти рослинні рештки на поверхні ґрунту для запобігання ерозії та покращення управління пасовищами. Ці тренінги були доповнені демонстраціями з метою сприяння зрошувальним практикам, що покращує ефективність використання води та продуктивність земель, зменшуючи при цьому виробничі витрати.
«Ми і раніше реалізовували те, що було предствалено на цих тренінгах, але, вивчаючи досвід пілотних ділянок, ми віримо, що матимемо набагато кращу ефективність», — каже Еміне.
На зрошувальних демонстраційних ділянках дослідження зафіксували збередження 25,8% води та 26,6% енергії, досягнувши при цьому збільшення виробництва на 25,9%. З високим попитом на навчання та демонстрації Польових шкіл фермера, 1 000 господарств застосували ґрунтозберігаючі практики ведення сільського господарства для підвищення продуктивності праці та боротьби з опустелюванням на понад 58 000 га земель у закритому басейні Коньї. Станом на 2019 рік, проект допоміг реабілітувати понад 30 000 га деградованої лісової землі та понад 21 000 га пасовищ, досягнувши загального захоронення вуглецю в 3,1 мільйона тонн еквіваленту СО2 (CO2-e). Боротьба з інвазивними видами в Аргентині
Франциско Естіве добре знає про значення води для життя та сільського господарства. Його дитинство було проведено в тісному контакті з природою в Мендосі, а його родина покладалася на власні угіддя худоби для існування. Франциско приєднався до команди рейнджерів у провінційному заповіднику Ллаканело Вітленд (LWPR), пустельній заболоченій системі, що живиться талими водами з гірських льодовиків майже за 100 кілометрів. Льодовиковий розплав — це джерело води для пасовищ худоби в регіоні та LWPR, де проживає понад 150 загрозливих міграційних видів птахів, таких як чорнобривий лебідь та чилійський фламінго. Однак, у поєднанні з впливом зміни клімату, інвазивні чужорідні види впливають на течію та солоність води і загрожують як засобам для існування людини, так і дорогоцінному біорізноманіттю в регіоні.
Одним з інвазивних видів є сольовий кедр, європейська та азіатська рослина, завезена в посушливі та напівзасушливі райони Аргентини. Сольовий кедр може поширюватися мимовільно і споживає величезну кількість води з країв річок і заболочених земель, яка засолює верхній шар ґрунту і впливає на деградацію землі, ріст місцевих рослин та місця гніздування птахів.
Для боротьби з опустелюванням та його впливом на біорізноманіття у водно-болотних угіддях Лланканело, Франциско та його команда вилучили соляний кедр з 180 га землі та сприяли природному відновленню корінної рослинності, склавши протокол, що допомагає зберегти воду у посушливих та напівзасушливих регіонах Аргентини. У рамках проекту ФАО-ГЕФ, що реалізується Міністерством навколишнього середовища та сталого розвитку, на основі протоколу було розроблено Національну стратегію інвазивних екзотичних видів, він є прикладом стратегій щодо утримання інших інвазивних видів, які загрожують водним ресурсам та біорізноманіттю в Аргентині.
Поряд із стратегією та своєю роботою в якості паркового рейнджера, Франциско ділиться своїми знаннями та пристрастю до природи наступним поколінням, щоб забезпечити продовження його роботи щодо збереження біорізноманіття. «У 2019 році ми працювали з учнями сільської початкової та середньої школи поблизу заповідника. Ми визначили рідну флору зі студентами, підготували лікувальний крем на основі таких рослин, як ярила, та розробили знаки, що показують лікарські та культурні використання багатьох місцевих рослин». Хоча його уроки призупинилися через COVID-19, Франциско залишається прихильним до екологічної освіти та керує наступним поколінням природоохоронців.
Агролісомеліорація та ґрунтозберігаюче землеробство в Україні
У степах України лісосмуги вважаються зеленим намистом полів. Ряди дерев або чагарників захищають сільськогосподарські культури від руйнування вітром та піщаними бурями, слугуючи природним рішенням для підвищення продуктивності сільського господарства, розвитку екосистем, соціального добробуту та стійкості до зміни клімату.
В Україні 400 га лісосмуг захищають 13 млн. га орної землі та сільськогосподарських ландшафтів. Однак слабкі політичні рамки залишають права власності неоднозначними. Без чітких зобов’язань лісосмугами нехтують, а посіви, які вони захищають, залишаються вразливими. У квітні 2019 року поблизу Олешківських пісків, одного із найсухіших районів України, деградованими лісосмугами пройшла масивна пилова та піщана буря та знищила 350 тис. га озимих культур.
Андрій Щедрінов, 45-річний фермер, 27 років працював у степах, щоб покращити управління землею. «Я працюю в екстремальних кліматичних умовах, майже в пустелі. Річний рівень опадів тут становить приблизно 150 міліметрів». Багато інших фермерів покинули степи, але Андрій сподівається відновити землю і одного дня вирощувати більше помідорів, кукурудзи, соняшнику, ріпаку, сорго, гороху та озимих зернових.
Завдяки проекту «Інтегроване управління природними ресурсами деградованих ландшафтів лісостепової та степової зон України» Андрій отримує інструменти та знання для відновлення земель та вирощування різноманітних культур. За підтримки ФАО та ГЕФ Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України співпрацює з провідними українськими експертами та Інститутом водних проблем та меліорації для відновлення лісосмуг, створюючи рамки для кращого управління землею та лісами, оснащуючи фермерів методами стабілізації та покращення їхніх засобів для існування.
Завдяки проекту Андрій вивчає та застосовує нові методи в охороні сільського господарства, такі як сівозміна та крапельне зрошення, щоб вирощувати більше продовольства та захищати цілісність ґрунтових ресурсів. Для додаткового джерела доходу та захисту від деградації земель він створює лісосмуги для своїх культур. В той час коли ростуть найкращі дерева для лісозаготівлі, розробляються ідеальні умови в підґрунті для вирощування високоцінних спеціальних культур.
Вивчивши стійкі технології для посушливих територій, Андрій каже, що «збереження сільського господарства — єдиний спосіб врожаю». Навіть з новими методами він знає, що найкращі уроки він отримує від землі, яку прагне захищати для наступних поколінь. «Якщо ви хочете краще зрозуміти, що виробляти на вашому полі, вам потрібно вчитися від дикої природи: йдіть у степ і спостерігайте».
18.06.2020
По поводу размещения пресс-релизов обращайтесь в отдел маркетинга:
e-mail: client@agroperspectiva.com тел.: +38 (044) 486-8119
